Боротьба з восковою міллю

Боротьба з восковою міллю на пасіці: зберігання суші.

Воскова міль – це збірна назва двох видів (великої і малої) воскової молі.

Метелики мають недорозвинений ротовий апарат і харчуватися не можуть.

Шкодять гусениці, прогризаючи закутані павутиною ходи в сотах, (медових, забрусу), пошкоджуючи саму суш, розплід і запаси в ній.

Так як шкідник поширений всюди, де розводять бджіл, позбавиться від неї раз і назавжди не вийде.

Доводиться співіснувати, враховуючи можливість зараження. Причому потрібен комплексний захист.

Найбільше шкодить запасам суші, збереженими пасічником. Надає перевагу старим, темним стільники із залишками бджіл або пергою.

В вощині, литом віску не розвивається, мало вражає світлу, свіжовідбудовану суш.

Сильна сім’я мало уражається, бджоли в стані захиститися самі або з мінімальною допомогою пасічника.

Слабкі або безматочні сім’ї не в змозі перешкодити молі розвиватися. Отже, одне з правил – мати сильні родини, що важливо не тільки для захисту від молі.

Продукції від них теж отримаєте більше, та й зимують краще.

1. Чого боїться воскова міль
2. Як хранити суш від воскової молі

Чого боїться воскова міль

При температурі нижче +10 С міль не розвивається, тому зберігати суш в холодну пору краще на холоді, в неопалюваних приміщеннях.

Світлі, магазинні рамки практично не пошкоджуються.

Варто небезпечну в цьому відношенні темну сушу зберігати окремо і частіше оглядати, щоб вчасно помітити зараження і вжити заходів.

Боїться дуже міль протягів. При відсутності спеціального сховища можна зберігати на горищі або під навісами в підвішеному, вільному стані.

При зберіганні під навісом у відкритих корпусах широко розставлені рамки уражаються мало.

Хороший і протилежний спосіб: в міцно, без щілин закритих ящиках. Для позбавлення від можливо наявних шкідників при постановці на зберігання обробляємо.

Як хранити суш від воскової молі

Є спеціальні препарати – використовуємо інструкцію до них.

Можна зберігати суш в зав’язаних пластикових мішках, краще прозорих, для можливості мимохідь перевіряти збереження.

Ще корпуси із сушею ставлять в «трубу» з плівки, поклавши зверху ганчірки, змочені концентрованою оцтовою кислотою і зав’язавши.

На жаль, через плівку кислота все одно випаровується, то за два тижні приходиться повторно додавати.

Як і попередні способи, кислота сприяє іржі.

Деякі пасічники користуються запашні рослини: м’ята, полин, безсмертник піщаний, піретрум дівочий, листя волоського горіха, сухі апельсинові кірки.

Дуже важлива акуратність, навіть охайність в роботі. Склавши в темному місці відібрану для витоплення суш на місяць-другий (або на деньок, але діставшись до неї через місяць) ми отримуємо чудовий розсадник для воскової молі, з якої доведеться героїчно боротися.

Відібрану на витоплення суш краще не зберігати, а швидше перетоплювати.

Якщо доводиться, варто додатково захистити, добре просто замочити у воді, накривши від спливання вантажем, заодно і вихід, як і якість віску збільшимо за рахунок часткового збагачення сировини видаленням розчинних залишків меду, екскрементів тощо. Тільки не надовго!

Взагалі то, таке розмаїття способів (спеціальні препарати не описували, так як до кожного із них додається інструкція) свідчить і про слабкі успіхи в боротьбі з восковою міллю, та й про актуальність проблеми, підбирайте відповідні способи, дерзайте і – нехай супроводжує Вас успіх!